Граматика російська

Кирилиця — це алфавіт, яким пишуть по-російськи. Вона містить 33 букви: 10 голосних, 21 приголосну та 2 знаки без власного звуку — м'який знак (ь) і твердий знак (ъ). Знання алфавіту є абсолютною основою для вивчення мови рівня A1 — без нього неможливо ні читати, ні писати по-російськи.

Правила вимови — це один із перших кроків після засвоєння алфавіту на рівні A1. Російська вимова має кілька ключових особливостей, які суттєво відрізняються від того, що написано. Найважливіша з них — редукція голосних: звук змінюється залежно від того, чи стоїть він під наголосом.

Особові займенники в називному відмінку — це перше, що вивчають на рівні A1. Вони позначають учасників ситуації: того, хто говорить (я), того, до кого звертаються (ти/ви), і тих, про кого йдеться (він/вона/воно/ми/вони). Ці займенники є підметом речення і служать основою для відмінювання дієслів.

Рід іменників — одна з найважливіших граматичних категорій у російській мові рівня A1. Кожен іменник належить до одного з трьох родів: чоловічого (мужской рід), жіночого (женский рід) або середнього (средний рід). Рід впливає на форму прикметників, займенників, дієслів у минулому часі та числівників — тому без нього неможливо правильно будувати речення.

Називний відмінок (именительный падеж) — це початкова, словникова форма іменника. Саме в ньому записані слова у словниках, і саме він є відправною точкою для вивчення всіх інших відмінків. На рівні A1 він необхідний для побудови найпростіших речень.

Знахідний відмінок (винительный падеж) — один із найважливіших відмінків на рівні A1. Він вживається для прямого додатка — об'єкта, на який спрямована дія: «читаю книгу», «бачу брата», «хочу каву». Відповідає на питання кого? (кого?) і що? (что?).

Місцевий відмінок (предложный падеж) є єдиним відмінком у російській мові, який вживається виключно з прийменниками — звідси й його назва. Він відповідає на питання про кого? (о ком?), про що? (о чём?) і де? (где?). Це один із перших відмінків, які вивчають на рівні A1, оскільки він необхідний для найпростіших ситуацій: розповіді про місце проживання, навчання, роботу.

Присвійні займенники позначають належність предмета тій чи іншій особі: мій, твій, його, її, наш, ваш, їхній. На рівні A1 вони є обов'язковим елементом для найпростішого спілкування — щоб сказати «моя книга», «твій дім», «наша родина».

Вказівні займенники «цей» і «той» (этот/тот) — важливий елемент рівня A1. Вони вказують на предмети в просторі або в контексті: «цей дім» (поблизу) або «той будинок» (далеко). Як і всі займенники-прикметники в російській, вони узгоджуються з іменником у роді, числі і відмінку.

Числівники від 1 до 20 — обов'язковий матеріал рівня A1. Без них неможливо купити щось у магазині, назвати вік, час або адресу. Самі по собі числа вивчити нескладно, але головна труднощі — керування іменниками після числівників. Залежно від числа, іменник стоїть у різному відмінку.

Великі числа будуються з уже відомих елементів і вивчаються на рівні A1 разом із числами 1–20. Принцип простий: кожна частина складеного числа вимовляється окремо, і правило керування іменником визначається останньою цифрою всього числа.

Вираження часу — практична необхідність рівня A1. Щоб домовитися про зустріч, запитати про розклад або розповісти про свій день, потрібно вміти говорити про час: котра година, день тижня, місяць, пора року.

Дієслова I дієвідміни — найчисленніша група дієслів у російській мові рівня A1. До неї належать більшість дієслів, інфінітив яких закінчується на -ать, -еть, -овать. Саме ці дієслова складають основу повсякденного мовлення.

Дієслова II дієвідміни — друга за величиною група дієслів у російській мові рівня A1. До неї належать більшість дієслів на -ить, а також деякі дієслова на -еть і -ать. Серед них — надзвичайно важливі й часто вживані слова: говорить (говорити), любить (любити), видеть (бачити), смотреть (дивитися).

Дієслово «бути» (быть) у теперішньому часі — один із найособливіших елементів російської граматики рівня A1. На відміну від більшості мов, у сучасній російській воно зазвичай пропускається. Замість «Я є студент» кажуть просто «Я студент». Замість «Книга є на столі» — «Книга на столе».

Заперечення — фундаментальна категорія, яку вивчають на рівні A1. Головна частка заперечення в російській — «не», яка ставиться безпосередньо перед тим словом, яке заперечується (найчастіше перед дієсловом або іменником). Окрема частка «нет» вживається для відповіді «ні» і для позначення відсутності.

Вміння ставити питання — невід'ємна частина рівня A1. У російській мові питальні речення можна утворювати двома основними способами: за допомогою інтонації (без зміни порядку слів) або за допомогою питальних слів (хто, що, де, коли, як, чому тощо).

Прийменники — невід'ємна частина граматики рівня A1. Вони зв'язують слова у реченні і вказують на просторові, часові та інші відношення. Ключова особливість прийменників у російській мові: кожен прийменник вимагає певного відмінка іменника. Без знання цих відмінків прийменники вживати неможливо.

Узгодження прикметників — ключовий граматичний принцип рівня A1. У російській мові прикметник завжди узгоджується з іменником, до якого він відноситься, у роді, числі і відмінку. Це означає, що одне й те саме прикметникове значення виражається по-різному залежно від слова, яке воно описує.

Короткі прикметники (краткие прилагательные) — особлива форма прикметника, яка вживається виключно в ролі присудка. На відміну від повних прикметників, які узгоджуються з іменником і можуть стояти перед ним, короткі прикметники стоять лише після підмета і мають спрощені закінчення.

Прислівники — незмінна частина мови рівня A1, яка пояснює дієслово, прикметник або інший прислівник. Вони відповідають на питання як?, де?, коли?, скільки?. На відміну від прикметників, прислівники не відмінюються і не узгоджуються — вони завжди мають одну форму.

Сполучники — службові слова, що зв'язують слова, словосполучення і речення. Вони є обов'язковим матеріалом рівня A1, оскільки без них неможливо будувати зв'язний текст. Розрізняють сурядні сполучники (і, але, або) і підрядні (що, тому що, коли, якщо).

Конструкція «у + родовий відмінок» — основний спосіб вираження присвоєння в російській мові рівня A1. На відміну від більшості мов, де «мати» виражається окремим дієсловом (have, haben, avoir, мати), у російській використовується конструкція «у мене є», де «у + родовий» позначає власника.

Зворотні дієслова утворюються додаванням суфікса -ся (після приголосних) або -сь (після голосних) до звичайного дієслова. Це явище рівня A1, оскільки зворотні дієслова надзвичайно поширені в повсякденній мові: «учитися», «одягатися», «зустрічатися», «називатися».

Вітання та ввічливі фрази — перше, що вивчають на рівні A1. Без них неможливе елементарне спілкування. Знання правильних формул допомагає зробити хороше перше враження і налагодити контакт із носіями мови.

Наказовий спосіб (повелительное наклонение) вживається для висловлення прохань, наказів, порад і запрошень. Це обов'язковий матеріал рівня A1 — без нього неможливо попросити когось про щось або дати вказівку.

Дієслова «хотеть» (хотіти) і «мочь» (могти/вміти) — два найважливіших модальних дієслова рівня A1. Вони виражають бажання та здатність і майже завжди вживаються разом з інфінітивом іншого дієслова.

Конструкція з «нравиться» — один із найважливіших граматичних зразків рівня A1. Вона принципово відрізняється від того, як вираження «подобається» будується в українській. У російській той, кому щось подобається, стоїть у давальному відмінку, а те, що подобається, є граматичним підметом речення.

Рух: идти та ехать — це граматичне поняття рівня A1 (початковий) у російській мові. Идти означає рух пішки в одному напрямку, а ехать — рух транспортом в одному напрямку. Це базова пара для подальшого вивчення російських дієслів руху.

Родовий відмінок — це граматичне поняття рівня A2 (елементарний) у російській мові. Родовий відмінок уживається для належності, відсутності, кількості та після багатьох прийменників: из, от, до, без, для, у. Відповідає на питання кого? чего? откуда?

Давальний відмінок — це граматичне поняття рівня A2 (елементарний) у російській мові. Давальний відмінок уживається для непрямих додатків, віку, безособових конструкцій (мне холодно) і з прийменниками к/по. Відповідає на питання кому? чему?

Орудний відмінок — це граматичне поняття рівня A2 (елементарний) у російській мові. Орудний відмінок уживається для знаряддя або способу дії, супроводу з с, професії з быть і після прийменників с, за, перед, над, под. Відповідає на питання кем? чем?

Утворення множини іменників — це граматичне поняття рівня A2 (елементарний) у російській мові. Регулярна множина в називному відмінку утворюється за допомогою -ы або -и. Після к, г, х, ж, ш, щ, ч уживається -и. Частина іменників має нерегулярні форми та зміщення наголосу.

Відмінкові закінчення множини — це граматичне поняття рівня A2 (елементарний) у російській мові. У множині російські іменники мають окремі закінчення для кожного відмінка: називного, родового, давального, знахідного, орудного та місцевого. Є багато нерегулярних форм.

Минулий час — це граматичне поняття рівня A2 (елементарний) у російській мові. Минулий час утворюється від основи інфінітива за допомогою суфікса -л: чол. р. -л, жін. р. -ла, сер. р. -ло, множина -ли. Форма узгоджується з підметом у роді та числі, але не в особі. Для дієслова быть: был/была/было/были.

Майбутній час — це граматичне поняття рівня A2 (елементарний) у російській мові. Складений майбутній час утворюється за допомогою бути в особовій формі + інфінітива недоконаного виду. Простий майбутній час утворюється від дієслова доконаного виду у формі «теперішнього». Вибір форми залежить від виду дієслова.

Вступ до виду дієслова — це граматичне поняття рівня A2 (елементарний) у російській мові. Російські дієслова часто утворюють видові пари: недоконаний вид передає процес, повторюваність або тривалу дію, а доконаний — завершену одноразову дію чи результат. Більшість дієслів варто вивчати саме парами, бо це одна з ключових відмінностей російської граматики.

Відмінкові закінчення прикметників — це граматичне поняття рівня A2 (елементарний) у російській мові. Прикметники відмінюються в усіх шести відмінках, трьох родах і двох числах. Існують моделі твердої та м'якої основи. Прикметник узгоджується з іменником у роді, числі та відмінку.

Відмінкові форми займенників — це граматичне поняття рівня A2 (елементарний) у російській мові. Особові займенники в російській мові відмінюються: я → меня/мне/мной, ты → тебя/тебе/тобой, он → его/ему/им тощо. Після прийменників у формах третьої особи часто з’являється початкове н-: у него, к ней.

Дієслова руху: односпрямовані й різноспрямовані — це граматичне поняття рівня A2 (елементарний) у російській мові. Російські дієслова руху утворюють пари: односпрямований рух в один бік і різноспрямований, звичний або зворотний рух. Наприклад, идти/ходить і ехать/ездить.

Вищий ступінь порівняння — це граматичне поняття рівня A2 (елементарний) у російській мові. Порівняльні форми бувають простими з -ее/-е (быстрее, лучше) і складеними з более + прикметник. Нерегулярні форми: хороший→лучше, плохой→хуже. Значення «ніж» передається через чем або родовий відмінок.

Найвищий ступінь порівняння — це граматичне поняття рівня A2 (елементарний) у російській мові. Найвищий ступінь у російській мові утворюється кількома способами: самый + прикметник — найпоширеніший варіант, суфікси -ейший/-айший — формальніший або книжний варіант, а також всего/всех із вищим ступенем. Форма узгоджується з іменником.

Умовний спосіб — це граматичне поняття рівня A2 (елементарний) у російській мові. Умовний спосіб утворюється за допомогою бы + форми минулого часу. Він виражає гіпотетичні ситуації, бажання та ввічливі прохання. Порядок слів є гнучким. Для умовних підрядних речень уживається конструкція Если бы.

Відносні підрядні речення — це граматичне поняття рівня A2 (елементарний) у російській мові. Відносні займенники, зокрема который («який/що/котрий»), змінюються за родом, числом і відмінком залежно від своєї ролі в підрядному реченні. Також часто вживаються где («де»), когда («коли») і что («що»).

Правила вживання виду — це граматичне поняття рівня B1 (середній) у російській мові. Недоконаний вид уживається для процесу, повторюваної дії, заперечного досвіду та після певних дієслів (начинать, продолжать). Доконаний вид уживається для одноразової завершеної дії, результату та послідовності подій.

Утворення видових пар — це граматичне поняття рівня B1 (середній) у російській мові. Видові пари утворюються за допомогою префіксів (писать→написать), суфіксів (решить→решать), суплетивізму (говорить→сказать) та зміни наголосу (разрезать/разрезать).

Префіксальні дієслова руху — це граматичне поняття рівня B1 (середній) у російській мові. Префікси додають до дієслів руху конкретний напрям або результат: в- означає «увійти», вы- — «вийти», при- — «прибути», у- — «піти/поїхати», пере- — «перетнути», под- — «наблизитися», от- — «відійти», про- — «пройти повз або крізь». З префіксом такі дієслова зазвичай стають доконаного виду.

Безособові конструкції — це граматичне поняття рівня B1 (середній) у російській мові. Безособові речення не мають звичайного підмета: давальний відмінок + присудкове слово, нужно/надо, можно/нельзя, опис погоди та модальні форми в минулому.

Пасивний стан — це граматичне поняття рівня B1 (середній) у російській мові. Пасивні конструкції утворюються за допомогою зворотних дієслів на -ся та коротких пасивних дієприкметників (построен, написан). Виконавець дії позначається орудним відмінком. Важливо розрізняти пасив недоконаного й доконаного виду.

Дійсні дієприкметники — це граматичне поняття рівня B1 (середній) у російській мові. Це дієприкметники активного стану: теперішнього часу (-ущ-/-ющ-, -ащ-/-ящ-) та минулого часу (-вш-, -ш-). Відмінюються як прикметники і широко вживаються в офіційному та писемному російському мовленні.

Пасивні дієприкметники — це граматичне поняття рівня B1 (середній) у російській мові. Дієслівні прикметники для пасивного стану: теперішнього часу (-ем-/-им-) і минулого часу (-нн-, -т-, -енн-). Короткі форми часто вживаються предикативно. Пасивний дієприкметник минулого часу трапляється дуже часто.

Adverbs formed from verbs: imperfective -я/-а (simultaneous action), perfective -в/-вши (prior action). Subject must be same as main clause. Common in formal writing.

Непряма мова — це граматичне поняття рівня B1 (середній) у російській мові. Непряма мова з що (что), щоб (чтобы) та чи (ли). Правило зміни часів відсутнє. Займенники та часові вирази можуть змінюватися. Питальні слова залишаються незмінними.

Складні часові вирази — це граматичне поняття рівня B1 (середній) у російській мові. Часові прийменникові конструкції: через + знах. в. (через / за), за + знах. в. (упродовж), с/до + род. в. (від / до), перед/после + род. в. (перед / після), в течение + род. в. (протягом).

Відмінювання числівників — це граматичне поняття рівня B1 (середній) у російській мові. Числівники відмінюються за відмінками: один поводиться як прикметник, два/три/четыре мають особливі форми, а 5–20 і складені числівники мають власні моделі узгодження.

Порядкові числівники — це граматичне поняття рівня B1 (середній) у російській мові. Порядкові числівники, як первый, второй і третий, відмінюються як прикметники. Вони вживаються для дат, поверхів, століть і позицій; у складених числівниках змінюється останнє слово.

Вираження мети — це граматичне поняття рівня B1 (середній) у російській мові. Мета виражається конструкціями чтобы + минулий час, коли підмети різні, або інфінітивом, коли підмет той самий. Також уживаються для + родовий відмінок і за + орудний відмінок для руху по щось.

Вид дієслова із запереченням — це граматичне поняття рівня B2 (вище середнього) у російській мові. Вибір виду змінює значення при запереченні: недоконаний вид заперечує сам факт дії, а доконаний — результат або завершеність. Є спеціальні моделі з не надо та нельзя.

Неозначені займенники — це граматичне поняття рівня B2 (вище середнього) у російській мові. Суфікси й префікси -то, -нибудь, -либо та кое- створюють різні відтінки неозначеності: невідома особа, будь-який вибір або певна, але не названа річ.

Заперечні займенники — це граматичне поняття рівня B2 (вище середнього) у російській мові. Никто, ничто, никогда, нигде й никакой виражають заперечення та зазвичай уживаються разом із не при дієслові. Прийменники можуть розділяти форму: ни с кем.

Підсилювальні частки — це граматичне поняття рівня B2 (вище середнього) у російській мові. Ці частки додають наголос і відтінки значення: же для підсилення, ведь як «адже», -то для виділення теми, даже як «навіть», ли для питання або сумніву, разве й неужели для здивування.

Допустові підрядні речення — це граматичне поняття рівня B2 (вище середнього) у російській мові. Допустові конструкції передають поступку або протиставлення: хотя («хоча»), несмотря на то что («незважаючи на те, що»), как ни («хоч як би»), сколько ни («скільки б не»).

Реальні та нереальні умови — це граматичне поняття рівня B2 (вище середнього) у російській мові. У реальних умовах зазвичай уживають если з майбутнім або теперішнім часом. Нереальні умови будуються з если бы та формою минулого часу: так виражають уявну або контрфактичну ситуацію. Важливо розрізняти теперішню нереальну умову (если бы сейчас) і минулу нереальну умову (если бы тогда).

Словотвір — це граматичне поняття рівня B2 (вище середнього) у російській мові. Російський словотвір використовує продуктивні моделі: префікси пере-, вы-, за-, при-, суфікси -ость, -ник, -тель, -ние та складні слова. Розуміння цих моделей допомагає здогадуватися про значення нових слів через морфологічний аналіз.

Складні синтаксичні конструкції — це граматичне поняття рівня B2 (вище середнього) у російській мові. До складних конструкцій належать чем...тем («що більше... то більше»), то...то («то... то...»), не то что...а («не те щоб... а...»), не только...но и («не лише... а й...»).

Вид дієслова в інфінітиві — це граматичне поняття рівня B2 (вище середнього) у російській мові. Вибір виду в інфінітивних конструкціях залежить від контексту: після фазових дієслів (начать + недок. вид), модальних дієслів та прикметників. Заперечний інфінітив зазвичай має недоконаний вид. Є також окремі моделі вживання.

Дієприкметникові звороти — це граматичне поняття рівня B2 (вище середнього) у російській мові. Дієприкметникові конструкції вживаються як альтернатива означальним підрядним реченням. Важливими є позиція (перед або після іменника), пунктуація та перетворення конструкцій із который на дієприкметники.

Official/bureaucratic register: nominal style (nominalization), passive constructions, bookish conjunctions (в связи с тем что, ввиду того что), fixed formulas.

Науковий стиль — це граматичне поняття рівня C1 (просунутий) у російській мові. Науковий регістр охоплює безособові конструкції, пасивний стан, іменникові звороти та спеціалізовану лексику. Для нього характерні правила написання наукових робіт, посилання на джерела та маркери аргументації.

Публіцистичний стиль — це граматичне поняття рівня C1 (просунутий) у російській мові. Публіцистичний стиль охоплює мову медіа: заголовки, моделі цитування, фрази посилання на джерело, політичну лексику та риторичні засоби.

Розмовні особливості російської мови — це граматичне поняття рівня C1 (просунутий) у російській мові. Риси розмовної російської мови: еліпсис, вільний порядок слів, зменшувальні форми, частки для емоцій, неформальна лексика, неповні речення та вигуки.

Віддієслівні іменники — це граматичне поняття рівня C1 (просунутий) у російській мові. Віддієслівні іменники утворюються від дієслів за допомогою моделей на зразок -ние/-ение, -ка, -тие: развитие, чтение, отъезд. Вони особливо часті в офіційному та науковому стилі й можуть керувати відмінком залежних слів.

Вид дієслова: складні випадки — це граматичне поняття рівня C1 (просунутий) у російській мові. Тонкі вибори виду: недоконаний вид для анульованого результату, доконаний — для обмеженої тривалості, уживання виду в наказовому способі, перформативних висловленнях і видових парах із різними значеннями.

Складний синтаксис — це граматичне поняття рівня C1 (просунутий) у російській мові. Складні синтаксичні структури охоплюють називний теми для виразності (Москва она большая), відокремлені конструкції, вставні слова (впрочем, тем не менее) та моделі еліпсису.

Церковнослов'янські елементи — це граматичне поняття рівня C2 (вільне володіння) у російській мові. Церковнослов'янська лексика та риси в сучасній російській мові: благо-, суфікси -ствие, префікси пре-/пред-, слова високого стилю (глас, врата), релігійні та літературні контексти.

Архаїчні та історичні форми — це граматичне поняття рівня C2 (вільне володіння) у російській мові. Історичні граматичні форми трапляються в літературі, прислів'ях і сталих висловах: кличний відмінок (Боже!, Господи!), залишки двоїни, давні відмінкові закінчення (-ою/-ею) та архаїчні дієслова.

Регіональні особливості — це граматичне поняття рівня C2 (вільне володіння) у російській мові. До важливих діалектних рис належать північне окання й цокання, південне акання, якання та фрикативне г [ɣ], а також окремі сибірські особливості. На рівні C2 їх важливо впізнавати в літературі, живому мовленні та стилізації автентичного голосу персонажа.

Художній стиль — це граматичне поняття рівня C2 (вільне володіння) у російській мові. Художня мова охоплює метафору й метонімію, незвичний порядок слів для виразності, авторські неологізми, стилістичне наслідування та змішування регістрів для характеристики персонажів.

Legal Russian: precise terminology, complex nominal phrases, passive constructions, fixed formulas, rights and obligations language, contract structure.

Фразеологізми та прислів’я — це граматичне поняття рівня C2 (вільне володіння) у російській мові. Сталі вислови охоплюють фразеологізми з назвами частин тіла, метафори з тваринами та прислів’я. Вони мають культурні відтінки й часто не перекладаються дослівно.

Прагматика російської мови — це граматичне поняття рівня C2 (вільне володіння) у російській мові. Прагматика охоплює культурні норми спілкування: стратегії ввічливості, непрямі прохання, гумор та іронію, вибір між ты і вы, тости, компліменти та типові відповіді на них. На рівні C2 важливо розуміти не лише граматичну форму, а й соціальний ефект висловлювання.